Ось і закінчилася битва двох гігантів цьогорічної Ліги Чемпіонів - мадридським Реалом та дортмундською Борусією. Вершкові у драматичному матчі виграли бій, але програли війну. Кінцівку матчу весь стадіон провів на ногах і по завершенню матчу одні випромінювали щастя, а у інших йшли сльози розчарування.

Моуріньйо вивів на поле все найкраще, що зараз є під його рукою. Прогнозовано справа в обороні вийшов Есьєн. На вістрі атаки забивати м’ячі відправився Ігуаїн. У центрі півзахисту Хедіру замінив Модрич. У Борусії все прогнозовано. Тільки лише травма Піщека, про яку так говорили в клубі, дивним чином дуже швидко була вилікована і поляк вийшов у старті.

Перші хвилини матчу розпочалися з надзвичайної активності вершкових – це і зрозуміло, адже команді потрібно було забити три м’ячі і при цьому не пропустити. Вже на п’ятій хвилині Ігуаїн мав відкривати рахунок, але удар у аргентинця відверто не вийшов і Вайденфелер вийшов переможцем у цій дуелі. Але свої зуби показали і вестфальці. Левандовскі непогано пробив, але точно у голкіпера.

Початок гри пройшов повністю під диктовку іспанців. Ді Марія феноменальною довгою передачею знайшов Роналду, але форвард поцілив у голкіпера.  Потім передчасно вимушений був покинути поле через травму Гьотце. А тим часом Озіл вийшов на побачення з Вайденфелером і впевнено пробив повз воріт. Далі німець пробивав ще раз, але на цей раз на заваді став Хумельс. Після такого шаленого початку гра трішки заспокоїлась і настав час відносного паритет у поєдинку.

Кінець першого тайму запам’ятався офсайдами Ігуаїна, який сьогодні явно не виблискував, і кількома попередженнями для гравців.

Другий тайм мав все вирішити у сьогоднішньому протистоянні і розставити крапки над «і». Герой попередньої зустрічі мабуть сьогодні дуже хотів отримати і другу зірку героя, та не судилося. Саме Левандовскі на п’ятдесятій хвилині потужним ударом розстріляв перекладину.

А тим часом Моуріньйо кидає у горнило пекла Кака і Бензему, який і показав своєму конкуренту за місце в основі Ігуаїну, як повинен грати справжній форвард. Ще один шанс втратила Борусія після сольного проходу Ройса і передачі на Гюндогана. У півзахисника було перед лицем добряча половина пустих воріт, але проявивши свої снайперські здібності футболіст зумів підбити голкіпера. Потім вже на сімдесят шостій хвилині Левандовскі мав би знімати питання про фіналіста – але приціл поляка дав збій. Ох, пожаліють гості ще за ці втрачені моментища.

Мотор емоцій став заводитися після гри Хумельса рукою в безпосередній близькості біля своїх воріт. Моуріньйо навіть пішов виказувати свої емоції та думки Клопу, але навряд чи вони його цікавили.  Все йшло до логічного кінця, з чим явно не був згоден Бензема, який забив після хорошого прострілу від Озіла. Почалась облога воріт Борусії і вдала вилазка Рамоса призвела до другого взяття воріт. Гольовий пас на рахунку автора першого м’яча. Здавалось би ось воно – світло і кінці тунелю.

Але в кінці цього тунелю на шляху стояла молода і дуже амбітна команда, яка на залишках сил і емоцій відстояла своє право зійтися у битві найсильніших за найпрестижніший клубний трофей світу. Матч так і закінчився з рахунком 2:0.

Борусія вперше з кінця 90-х років минулого століття вийшла у фінал Ліги Чемпіонів, і вийшла цілком заслужено. А за свої сльози і за сльози своїх вболівальників мадридський клуб зможе помститися лише у наступному сезоні.

Юрій Сорока, footballfans.com.ua