"Волынь" (Луцк) - "Арсенал" (Киев) 1:0

Голы: Гобер Энрике 85

"Волынь": Недилько, Стеванович (Стевич 88), Павлов (Пичкур 20), Масло, Гобер Энрике, Шарпар, Шумахер, Шиков, Лопес, Симинин, Леандро

"Арсенал": Погорелый, Полевой, Одибе, Богданов (Грицай 70), Миколюнас, Ковпак (Кобахидзе 62), Максимов, Мазилу, Шершун, Флореску (Аржанов 82), Лампи

Предупреждения: Шершун 63, Флореску 76, Максимов 80

Матч у Луцьку між київським Арсеналом та місцевою Волинню повинен був відповісти принаймні на два запитання: чи справді вагомі претензії киян на роль ватажка пелетону, який важко та безнадійно крутить педалі, марно намагаючись догнати трьох втікачів; та чи зможуть лучани перервати п′ятиматчеву програшну серію і хоч тимчасово уникнути небезпечного сусідства з потенційними невдахами турніру.

В лучан закінчився термін дискваліфікації у пари основних центрбеків Шиков – Масло, а от кращий бомбардир Волині та й всього чемпіонату Майкон продовжує відбувати покарання за червону картку в матчі з Карпатами. В останню мить перед матчем з Динамо Кварцяний встиг підписати  балканських вільних агентів – хорвата Дрпіча та словенця Стевановича. В їх компанії міг опинитись ще й ганець Аппіа, котрий в свій час був на слуху всього футбольного світу, граючи за Ювентус. Проте перегляд виявився коротким і екс-капітану збірної Гани доведеться пошукати кращої долі деінде.

Арсенал нікого не переглядав та й не потребував цього. Команда зараз збалансована, гравці досить універсальні, тому Леонід Кучук міг спокійно зосередитись безпосередньо на матчі.

Вже стартовий склад Арсеналу засвідчив, що білоруський спеціаліст плисти за течією не звик. В порівнянні з матчем у Львові відбулись рокіровки в центрі захисту (Шершун замість Симоненко), нападу (Мазілу замість Гоменюка) та стались перестановки в півзахисті : Ковпака перевели на місце Шацьких,  Богданов підпирав Мазілу з глибини.

Кварцяний можливості для маневру не мав і прогнозовано випустив на вістрі атаки Шумахера, якому мали допомагати на флангах Рамон та Павлов. В центрі оборони вийшли Масло та Шиков. Півзахист покликані були цементувати Шарпар, Стеванович та Гобер. Варто відзначити, що в складі лучан вийшли всього чотири українці – дозволений регламентом мінімум.

Гра почалась жваво і вже на 3-ій хвилині Ковпак перевірив пильність Неділька. Віталій м′яч парирував, але не зафіксував і ледь встиг накрити його в ногах Флореску. Загалом проглядалось несамовите прагнення лучан зробити хоч щось конструктивне  Волинь  багато рухались, швидко бігала, намагалась грати в один дотик, проте на виході все це давало звичний пшик. Ось, скажімо, на 11-ій хвилині Павлов після скидки головою Шумахера вивалився фактично сам на ворота Арсеналу, але не лише не зміг втекти від Шершуна, а й дуже легко впав у боротьбі з ним.

Це не залишилось поза увагою Кварцяного. Він дав пограти Павлову ще 9 хвилин і поміняв його на Пічкура. Волиняни, відчувши, що пахне смаленим, забігали ще швидше. Але це був не цілеспрямований рух до воріт суперника, а щось схоже на метушню мурах у сірниковій коробці. Шершун та Одібе в гру вступали вкрай рідко, поодинокі удари були або слабкими або неточними і єдиний момент Волині, котрий можна відзначити: спроба Рамона підправити м′яч у ворота після подачі-прострілу штрафного.

А от у киян був хороший шанс відкрити рахунок. На 36-ій хвилині Мазілу легко обіграв у штрафній Шикова, але на простріл ніхто не встиг. Проте Богданов все ж встиг зачепитись за цей м′яч, відкотив його назад на Флореску і румун з вбивчої позиції жахнув повз ворота.

Взагалі Арсенал подій не форсував, скептично спостерігаючи за потугами Волині, але нічого не пропонуючи у відповідь. Чи то команда була недостатньо настроєна на гру, чи то кияни просто чекали помилки суперника, щоб взяти його вже голими руками – невідомо. Проте в порівнянні з минулотижневим матчем у Львові команду було не впізнати. Лише Флореску не щадив ні себе ні суперника, завжди опиняючись в найгарячішій точці.

Другий тайм нових фарб грі не додав і досить довго здавалось, що команди нічия цілком влаштовує. Волинь володіла ініціативою, проте навіть до ударів по воротах доходило вкрай рідко, що вже казати про справжні гольові моменти. В першій половині другого тайму важко бодай зачепитись за момент, котрий вартувало б відзначити у звіті. Першою ластівкою стала жовта картка Шершуну за фол проти Рамона в центрі поля. Потім сполошився у своїй кабінці Олександр Гливінський, котрому щось там завадило працювати.

 Ну а після цього почався власне футбол. Щоправда, у футбол грала лише одна команда, тренер якої несамовито волав біля бровки і був найактивнішою постаттю до цього моменту. Всі чотири моменти Волині у другому таймі було створено після розіграшу стандартних положень, причому не якихось там забугорних домашніх заготовок, а простих як цвях подач та ударів у напрямку воріт.

Поклав початок цій чотирисерійній епопеї з кульмінацією та епілогом Шумахер, котрий примудрився завдати удару спиною в стрибку, проте  Погорілий долонею перевів м′яч у штангу. Далі Шиков, після навісу з центру поля Леандро та скидки головою Гобера, опинився на вбивчій позиції просто навпроти воріт Арсенала, але як справжній захисник понадіявся на силу, там де потрібна була хитрість і, як наслідок, коса найшла на камінь. Каменем виявився Одібе, рикошетом від якого м′яч вилетів на кутовий.

А на 85-ій хвилині кількість нарешті перейшла в якість. Сильний удар Шикова з штрафного влучив у стінку, проте  відскочив до Пічкура, а той, проскочивши захисника, вдало навісив на Гобера. Бразильський півзахисник вдарив точно і не залишив шансів Погорілому. 1-0! Арсенал вперше пропускає на чужому полі в цьому чемпіонаті, а у Луцьку настає апофеоз з братанням, цілуванням, обніманням та всіма іншими атрибутами переможного голу на останніх хвилинах.

Ну, був ще і четвертий момент, коли Рамон мало не від кутового прапорця з штрафного несподівано вдарив по воротах, проте Погорілий вчасно перегрупувався і відбив м′яч. Тим часом основний час матчу закінчився, Дердо додав чотири хвилини і Арсенал зробив кілька спроб створити хоч щось біля воріт Неділька, про якого у другому таймі взагалі вже майже забули. Поспіх став поганим союзником, м′яч рикошетив і відскакував не туди, куди мріялось гравцям у синьо-червоному, так що закінчилось все без особливих ексцесів та посипань головою попелом.

Отже, питання поставлені на початку матчу отримали свої відповіді, волиняни отримали свої преміальні, глядачі отримали досить нудний матч з емоційним фіналом. Тільки Арсенал нічого не отримав, але це якраз і було те, чого заслужила команда.

Источник: faeri.ru