Є таке прислів’я – надто сильна любов вбиває. Сьогодні воно актуальне в стосунках Ігоря Суркіса та клуба Динамо. Президент дуже хоче залишатись на топ-місцях, грати в Лізі Чемпіонів, красиво перемагати, але для цього вже не має відповідних ресурсів. Щороку склад Динамо стає слабшим. Суттєво.
За останні два роки Динамо продало футболістів орієнтовно на 70 мільйонів євро (Ярмоленко, Драгович, Беланда, Теодорчик, Яремчук, Антунеш, Петрович, Рубен). Доплюсувати до бюджету можна дорогі оренди Мбокані, Мораєса та Кравця. Але сумарні витрати на нових гравців склали лише 7 мільйонів євро (Кенджора, Пиварич, Кадар, Корзун). Ціна і якість новачків уже стали темою для мемів.
Ігор Суркіс витрачає на новачків в десять разів менше, ніж заробляє на трансферах. Цей факт пояснюється станом війни, акцентом на власну академію і небажанням їхати до України якісних легіонерів.
Стан війни однаковий для всіх клубів, але різниця між Динамо та Шахтарем стала колосальною, а між Динамо та Зорею і Ворсклою мінімальною. У той час як Шахтар зберіг склад, і його футболісти прогресують, Динамо влаштовує тотальний розпродаж усіх, за кого пропонують гроші і чия зарплатня занадто велика для бюджету клуба.
Власних вихованців академії кожного трансферного вікна віддають вільними агентами або за мінімальну суму пачками (Оріховський, Андрієвський, Харатін, Чумак, Мякушко, Кузик, Хобленко, Полегенько, Гемега, Макаренко).
Чому більш якісні легіонери не готові їхати, якщо підписали контракти з футболістами збірних Польщі, Хорватії та Угорщини? Та й селекція Динамо в бюджетному варіанті працює слабко. А спортивний менеджмент робить незрозумілі вчинки – Макаренко, який однією ногою був у збірній і є власним вихованцем та Домагой Віда, лідер і вожак – йдуть з Динамо вільними агентами безкоштовно. Для них не знайшли аргументів, щоби залишити в команді. Скоро завершується контракт із Хачеріді, який ніхто ще не продовжив.
Чому в Динамо купують захисників-легіонерів невисокого рівня, а в центр поля, де вже кілька років грають без гострого футболіста, немає підсилення?
Склад Динамо сьогодні – найслабший за останні десять років, і тут є багато запитань до Ігоря Суркіса та спортивного департаменту. Чому у Динамо настільки велика конкуренція на місці центрфорварда і відсутність конкуренції на всіх інших позиціях? Пантич і Кадар в центрі захисту, Морозюк у півзахисті з Янг Бойз, Гусєв в основі проти Чорноморця. У Хацкевича з такою комплектацією залишалась лише одна можлива система гри – з двома форвардами.
Примітивні закидання, кроси і довгі передачі на Мбокані проти всіх суперників – це не стиль команд-чемпіонів. Усі найбільш рейтингові та прогресивні тренери світу (Клопп, Сампаолі, Саррі, Бош, Гвардіола, Нагельсманн, Почеттіно) будують гру в основі якої домінування, контроль м’яча, велика інтенсивність та пресинг суперника. У Моурінью та Сімеоне в складі крім воїнів і велетнів є технічні та швидкі креативщики.
Але навіть якби Олександр Хацкевич хотів зробити щось подібне в Києві, у нього просто немає потрібних гравців. У Динамо взагалі склад, де більшість футболістів уже пройшли свій пік і не мають футбольного голоду в Україні. У такій ситуації Віталій Буяльський, який два роки тому не завжди потрапляв до заявки на гру, стає найкращим гравцем початку сезону.
Цього складу ще достатньо, щоби йти на другому місці в Україні та натужно перемагати в Європі Скендербеу та Партизан. Але вже недостатньо, аби бути фаворитом у матчі проти Янг Бойз.
Із цінних активів, за які можна отримати гроші, залишилось кілька футболістів: Гонсалес, Мбокані, Мораєс. Можливо, Сидорчук та Циганков. За жодного футболіста не заплатять більше 5 мільйонів євро. Ось так, за три роки ціна складу Динамо впала в 2-3 рази. І найголовніше запитання – якби якісні легіонери захотіли б грати в Динамо Київ, чи витратить Ігор Суркіс зароблені на трансферах 50-60 мільйонів євро на нових виконавців?
Президенту Динамо потрібно вивести свою любов до команди на інший рівень. Рівень не емоцій, а рівень розуму. Для цього необхідні нові менеджери, футболісти та тренери. Люди з новими ідеями. Люди, з якими Ігор Суркіс може поділитись відповідальністю та повноваженнями.
А поки що, перед матчем із Шахтарем, нинішнє Динамо має чи не найменші шанси на перемогу за багато років. Вже взагалі забулось, коли Динамо було фаворитом у цій дуелі?
Автор Дмитро Поворознюк